На початку навчального року викладачі, інструктори, вчителі американських освітянських закладів переглядають й оновлюють стратегії для формування й розвитку читацьких спільнот. Вони переосмислюють підходи до читання як до основи будь-якої освіти й грамотності загалом.
Традиційні й інноваційні теорії та практики є невід’ємними компонентами щодо такої ревізії, та все ж незмінним стратегічним курсом лишається практика читання вголос. Адже читання вголос
а) вибудовує вокабуляр;
б) зумовлює мозок дитини сприймати читання за насолоду;
в) закладає бекґраундні знання;
г) пропонує моделі читання;
д) розвиває бажання читати.
Джим Треліз (Jim Trelease), автор книжки «Read-Aloud Handbook», стверджує, що читання за функцією подібне до розмови з дітьми. Ми читаємо, щоб запевнити, розважити, проінфорувати чи/та пояснити, зацікавити й надихнути. Читання вголос передає любов до текстів та формує читачів теперішнього й майбутнього.
Науковці й укладачі підручників для студентів освітянських вузів та власне освітян підходять до читання вголос із ретельною цілеспрямованою підготовкою, пропрацьовуючи не лише підходи щодо необхідної складової в освіті дитини, як то навички читання та знання певного вокабуляру чи предмету, але й звертаються до серцевини читання: цікавості.
Мері Каппелліні (Mary Cappelini), професорка й авторка освітянських підручників, у своєму розділі «Читання вголос» пояснює, що при плануванні читання вона звертається до первинного запитання: чи ця книжка сподобається? Фактор зацікавлення книжкою, на її думку, сприяє росту бажання читати надалі. Досвід показує, що прослухавши книжку, діти зазвичай беруть книжку з бібліотеки, щоб перечитати, або шукають інші книжки автора чи подібні за тематикою твори.
Читаючому вголос, дорослому важливо пересвідчитися, що діти не просто слухають, але вибудовують континууми й активізують зв’язки: а) тексту зі своїм життям; б) тексту з текстами; в) тексту із життям інших людей.
Каппелліні рекомендує робити паузи в читанні й давати дітям можливість проговорити ті чи ті епізоди. У таких обговореннях діти не лише пізнають краще своїх однолітків, але й себе. Це неабияк сприяє розвитку розуміння плюралізму суспільства на прикладах саме найближчого свого оточення. Водночас Каппелліні рекомендує не робити надмірні паузи в читанні, бо це часто заважає фокусуванню слухачів. Читання вголос має на меті розвиток інтересу до книжки, а тому дуже важливо читати так, аби дітям не було нудно. Розвага і насолода – основи читання вголос.
Барбара Кіфер (Barbara Kiefer) і Синтія Тайсон (Cynthia Tyson), упорядники та співатори підручника «Charlotte Huck’s Children’s Literature», вірять, що є один найважливіший шлях до формування читачів – це читання вголос щодня, і не тільки дітям, які ще не вміють чи лише навчаються читати, але й дітям середнього й старшого шкільного віку. Каппелліні теж зосереджується на щоденному читанні й рекомендує читати по дві книжки відразу. Наприклад, для читачів початкових шкіл брати за основу щоденного читання книжку-картинку та розділ із книжки для самостійного читання (chapter book). Загалом сучасні книжки-картинки не спрямовані тільки на читачів вікової групи 4-8, а отже, Кіфер і Тайсон пропонують і заохочують читати цей формат для старших вікових груп, щоб розвивати візуальну грамотність і критичне мислення, а також формувати естетичний смак.
Книжки краще обирати згідно з когнітивним, фізичним, емоційним і мовним розвитку дітей, але водночас і згідно з дитячими інтересами. Тобто вчитель має вивчати дитячі інтереси, щоб розширювати їхній кругозір, нарощувати на основні інтереси інтереси вторинні.
Ефективним читанням уголос є читання, яке включає в себе наступні практики (вибірка з порад Кіфер і Тайсон):
· обирання книжки за розвитком і попередньою начиткою дітей
· визначення, чи книжка для читання вголос буде читатися для всього класу, для невеликої групи слухачів чи для індивідуального читання
· обирання книжок, які розвивають дитячі інтереси, демонструючи різновиди літературних жанрів та візуального мистецтва
· читання кількох книжок на день
· наближатися до читачів (сідати в коло чи проходити повз кожного) і тримати книжку так, щоб діти могли роздивитися
· передавати настрій книжки з ентузіазмом
· задіювати дітей у розмови про основний вигляд книжки і розвивати їхнє критичне мислення за назвою, оформленням обкладинки, формою книжки
· заохочувати передбачати сюжети
Науковці вірять, що коли дотримуватися основних компонентів і практикувати читання вголос, то діти не лише будуть краще навчатися, але й залишаться читачами на все життя, які будуть передавати якісні книжки з покоління в покоління і цим формувати генерації (спільноти) грамотних читачів, здібних мислити критично, глибоко і різносторонньо.За матеріалами сайту "Казкарка"
Немає коментарів:
Дописати коментар