Українські вечорниці

Сценарій вечорниць

Клас прикрашено у вигляді селянської хати (піч, стіл з рушниками, скатертинами з вишивками)

Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

Лунають українські пісні….

Ведуча: Українська пісня… Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх?

Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слова.

Ведучі виходять, з”являється хазяйка вечорниць, починає застеляти стіл скатертиною, чепуритися.

Хазяйка: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись… Як згадаю… Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає)
„Ой, верніться, літа мої,
Хоч до мене в гості….”

Непомітно заходить літня жінка, підхоплює пісню…

Жінка: 
„Не вернемось, не вернемось.
Немає до кого.
Було б же нас шанувати,
Як здоров”я свого.”

Хазяйка: Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало.

Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця (Співають разом).
„Ой за гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький
Вона брала-вибирала,
Тонкий голос подавала…..”

У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.

Дівчата: Добривечір у вашій хаті!

Жінки: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (співають)
„В кінці греблі шумлять верби, що я насадила,
Нема того миленького, що я полюбила.
Нема мого миленького – вже й рочок минає,
Пішла б його виглядати – дороги не знаю.
Зашуміла дібровонька листом зелененьким.
Як поїхав мій міленький конем вороненьким.”

Хазяйка: Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку): 
„Сядем, сядем, заспіваєм
Аж усе, що тільки знаєм,
Поки підем спати,
Щоб раненько встати…”

Хазяйка: Дівчата, голубоньки, не крайте, веселої співайте.

Дівчата співають веселі пісні…

Одна із дівчат: А де ж наші хлопці?

У цей час чується пісня „Ой на горі та й женці жнуть”, яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці.

Хлопці: Пустіть до хати!

Дівчата: Гарненько попросіть!

Хлопці стукають.

Дівчата: Агов, хто такий?

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці: Пустіть, бо гірше буде!

Дівчата: Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

Хлопці: ( видають, що злякалися) Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися,   та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли, і музик привели!

Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться. Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати:
„Полюбила коваля, така доля моя,
Я ж подумала – кучерявий, а в нього чуба немає…”

Хлопець до неї співає: 
„Галя, Галя чорнобрива, чого в тебе брови криво,
На козака задивилась, та й брівоньки іскривились…”

Дівчата: 
„А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив.
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала!”

Хлопці: 
„По дорозі жук, жук, по дворі чорний,
Подивись на мене, дівко, який я моторний…”

Хлопці починають танцювати „Гопака”.

Хазайка: 
Хоч не знаєм звідки ви, чи з полудня чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати із дівчатами пісную заспівати!

Співають пісні.

„Ой, дівчино, шумить гай…”

„Ой, дівчино, шумить гай,
Кого любиш, забувай, забувай.
Нехай шумить, ще й гуде,
Кого люблю, мій буде, мій буде…”

Хазяйка: 
А згадаймо, як колись молоді жили, про що мріяли, як любили.

Інсценізуються уривки з класичних українських п'єс І.Нечуя-Левицького”Кайдашева сім”я”, Г.Квітки-Основ”яненка „Сватання на Гоначірвці”.

Потім проводитсься гра: хто знає більше народних пісень, що почитнаються на чоловічі та жіночі мена. Змагаються хлопці та дівчата, звучать уривки з пісень, які називаються.

Хазяйка: 
А хто з вас смішне нам щось розкаже?

Читають народні усмішки, гуморески. Співають веселі пісні.

Дівчата: 
Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротах, крутить головою,
Він, сердега, як побачив, та через городи,
Заплутався в бур”яні та й наробив шкоди.

Хлопці: 
В Шамраївці густо хати, вітер не провіє,
Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

Дівчата: 
Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска над водою, вирячила очі.
Я до неї:гиля, гиля – вона й полетіла,
Коли б не втік осокою, була б Гриця з”їла.

Хлопці (починають прощатися) 
Дякуємо хазяйці! (кланяються)

Хазяйка: 
Спасибі і вам, будьте здорові, йдучі.

Дівчата (співають пісню): 
„Ой у вишневому саду, саду
Там соловейко щебетав,
Додому я просилася,
А він мене все не пускав…
Весна іде – красу несе,
І в тій красі радіє все…”

Дівчата і хлопці співають разом: 
Скільки б не співали, а кінчати час,
Кращі побажання ви прийміть від нас.
І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

З книги Л.М. Кудріна. Від роду до роду. Народознавство.-Харьків:Торсінг, 2002.