1. Чітке формулювання
освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з
розвиваючими і виховними завданнями.
2. Визначення оптимального
змісту відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку, з урахуванням
рівня підготовки й підготовленості учнів.
3. Прогнозування рівня
засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уроці, так
і на окремих його етапах.
4. Вибір найраціональніших,
оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю.
Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні
учнів.
5. Реалізація на уроці всіх
дидактичних принципів.
6. Створення умов для
успішного навчання учнів.
ІІ.
Психологічні вимоги до уроку.
1. Психологічна мета уроку:
1) Проектування розвитку
учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета і конкретного уроку.
2) Врахування у цільовій
настанові уроку психологічної задачі. вивчення теми і результатів, досягнутих у
попередній роботі.
3) Передбачення окремих
засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують
розвиток учнів.
2. Стиль уроку:
1) Визначення змісту і
структури уроку відповідно до принципів розвиваючого навчання.
·
співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє
мислення;
·
визначення обсягу і відтворюючої діяльності;
·
планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів
учителя, з підручника, посібника) і в процесі самостійного пошуку;
·
виконання вчителем і учнями проблемно-евристичного
навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує);
·
облік контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів,
здійснюваних учителем, а також взаємної критичної оцінки, самоконтролю і
самоаналізу учнів;
·
співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі,
що викликають позитивні почуття в зв’язку з проблемною роботою, установки, що
стимулюють інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів) і примусу
(нагадування про оцінку, різні зауваження, нотації).
2) Особливості
самоорганізації вчителя:
·
підготовленість до уроку – головне усвідомлення
психологічної мети і внутрішня готовність до її здіснення;
·
робоче самопочуття на початку уроку й у ході його
(зібраність, спів настроєність з темою і психологічною метою уроку,
енергійність. Наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний
підхід до всього, що відбувається на уроці);
·
педагогічний такт (випадки прояву);
·
психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери
радісного, щирого спілкування ,діловий контакт і т.н.);
3. Організація пізнавальної
діяльності учнів:
1) Визначення заходів для
забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів:
·
планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних
об’єктів і явищ, їхнього мислення;
·
використання установок у формі переконання;
·
планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів;
·
вправи.
2) Організація діяльності
мислення й уваги учнів у процесі формування нових знань і умінь:
·
визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на
рівні конкретно-почуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи,
«відкриття», висновки);
·
опора на психологічні закономірності формування уявлень,
понять, рівнів розуміння, створення нових образів під час організації розумової
діяльності ій уяви учнів;
·
планування прийомів і форм роботи, що забезпечують
активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення
проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення задач,
використання задач з відсутніми і зайвими даними, організація інтелектуальних
утруднень в ході самостійних робіт, ускладнення завдань з метою розвитку
пізнавальної самостійності учнів);
·
керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового,
порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і
формуванням умінь міркувати й робити висновки;
·
використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення
мети роботи, умов її виконання, навчання добору і систематизації матеріалу, а
також обробці результатів і оформлення роботи).
3) Закріплення результатів
роботи:
·
формування навичок шляхом вправ;
·
навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навичок на
нові умови роботи, попередження механічного перенесення.
4. Організованість учнів:
1) Ставлення учнів до
навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку.
2) Урахування рівня
навченості під час визначення сполучення індивідуальних, групових і фронтальних
форм роботи учнів на уроці.
5. Врахування вікових
особливостей учнів:
1) Планування уроку
відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів.
2) Проведення уроку з
урахуванням сильних і слабких учнів.
3) Диференційований підхід
до сильних і слабких учнів.
ІІІ.
Гігієнічні вимоги до уроку
1. Температурний режим.
2. фізико-хімічні
властивості повітря (необхідність провітрювання і т.п.).
3. Освітлення.
4. Попередження втоми і
перевтоми.
5. Чергування видів
діяльності (зміна слухання, виконання обчислювальних, графічних і практичних
робіт).
6. Своєчасне і якісне
проведення фізкультхвилинок.
7. Дотримання правильної
робочої пози учня.
8. відповідність росту
школяра класних меблів.
IV. Вимоги
до техніки проведення уроку
1. Урок повинен бути
емоційним, викликати інтерес до навчання і виховувати потребу в знаннях.
2. Темп і ритм повинні бути
оптимальними, дії вчителя й учнів – завершеними.
3. Необхідний повний контакт
у взаємодії вчителя й учнів на уроці, необхідно дотримуватися педагогічного
такту і педагогічного оптимізму.
4. Повинна домінувати атмосфера
доброзичливості й активної творчої праці.
5. Варто змінювати види
діяльності учнів, оптимально сполучати різні методи й прийоми навчання
відповідно до рівня працездатності учнів залежно від дня тижня, порядкового
номера уроку, навальної дисципліни, типу і виду уроку.
6. Потрібно забезпечити
дотримання єдиного орфографічного режиму школи.
7. Учитель повинний
забезпечити активне навчання кожного школяра.
Отже,
психолого-педагогічні та техніко-гігієнічні вимоги до сучасного уроку зводяться до дотримання таких
узагальнених положень:
1. Точне і творче виконання
програмно-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце
в темі, бачення особливостей кожного уроку.
2. Врахування реальних
навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація
прогалин в знаннях.
3. Обміркування та вирішення
в єдності завдань освіти, виховання, психологічного розвитку.
4. Вибір раціональної
структури та темпу проведення уроку, які забезпечують вирішення поставлених
завдань і продуктивне використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип
уроку визначає його структуру, структура – розподіл часу на різних етапах».
5. Забезпечення практичної і
профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних
можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, які вони отримали,
з метою попередження формального засвоєння теорії.
6. Концентрація уваги учнів
на важливих наукових поняттях, висновках, правилах, світоглядних і виховних
ідеях; виділення об’єкта міцного засвоєння. Зв'язок змісту уроку з життям, з
практикою і особистим життєвим досвідом учня; використання між предметних
зв’язків з метою формування цілісної наукової картини світу в інтересах
економії часу.
7. Розширення арсеналу
вибору методів переважно за рахунок активних ,інтенсивних методів; використання на уроці оптимального
поєднання різних методів.
8. Поєднання колективної
форми роботи з груповими та індивідуальними.
9. Здійснення на основі
діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів з
акцентом на надання диференційованої допомоги учням з різним рівнем підготовки
з предмета.
10.
Формування у всіх учнів активного ставлення до навчальної
діяльності, навичок раціональної організації навчальної праці безпосередньо на
уроці.
11.
Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з
повагою до особистості.
12.
Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог
науково-технічного процесу: ціле відповідність, раціональне і комплексне
використання різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТНЗ,
засобів інформації, ЕОТ).
13.
Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та
естетичних умов.
14.
Визначення змісту і обсягу домашніх завдань з урахуванням
часу, який необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх
виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг
домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо).
15.
Чітке дослідження задуму і одночасна готовність гнучко
перебудувати його хід при зміні навчальної ситуації, вміння переходити до
реалізації запасних методичних варіантів.
16. Виявлення в ході
самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку, які отримали на уроці;
порівняння їх з поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин
недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу при плануванні
наступних уроків.
Немає коментарів:
Дописати коментар