До 225-річчя з дня народження П.Гулака-Артемовського

27 січня 2015 року виповнюється 225 років від дня народження Петра Петровича Гулака-Артемовського(27 січня 1790 – 13 жовтня 1865) – українського письменника, вченого, перекладача, поета.

Петро Гулак-Артемовський народився в містечку Городищі Київської губернії (нині Черкаська область) в сім’ї священика. Не закінчивши академію, у 1813 році почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків.

У 1817 році переїхав до Харкова і вступив до університету вільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, завдяки заступництву попечителя Харківського навчального округу графа Потоцького, затверджений Радою університету лектором польської мови. З 1820 року йому було доручено викладання також російської історії, географії та статистики.

У 1821 році П. П. Гулак-Артемовський здав кандидатський і магістерський іспит, захистив дисертацію на тему «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней» і отримав ступінь магістра. Через два роки був обраний ад’юнктом російської історії та статистики, у 1825 – екстраординарним; 1828 – ординарним професором. У 1831 і 1833 рр. – секретар етико-політичного відділення, член училищного комітету при Харківському університеті.

З 1841 р. до виходу у відставку в 1849 р. – ректор Харківського університету. У 1855 р. П.П.Гулак-Артемовський обраний почесним членом Харківського університету. Крім того, П.П.Гулак-Артемовський з 1818 р. викладав французьку мову в Харківському інституті благородних дівчат, а з 1827 р. також керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників «Українського журналу».Був членом Московського товариства аматорів російської словесності, Королівського товариства друзів науки у Варшаві.

До творчого доробку Петра Гулака-Артемовського належать байки (байка-казка, байка-приказка), притчі, вірші, послання, балади. Літератор також ввів в українську літературу жанр романтичної балади. Його найкращі твори українською мовою написані в дусі естетики просвітницького реалізму.

З 1817 р. почав друкуватися в журналі «Український вісник», де були опубліковані його переклади класиків світової літератури: Жана Жака Руссо, Джона Мільтона, Адама Міцкевича, Йоганна Вольфганга Гете, Горація та інших. Байка «Пан та собака» – гостріший твір української літератури ХІХ століття.