Чи можна знайти баланс між природною ніжністю по відношенню до дитини і твердістю, необхідної для вироблення характеру? Що робити, якщо перед очима у дитини немає зразка чоловічої поведінки у вигляді тата? Та й чи залишилися у наш час чоловіки, які можуть послужити прикладом для хлопчаків? На ці та інші складні питання нам відповідають експерти «ДО», а також наші герої - чоловіки, які гідно змогли проявити себе як люблячі, сильні і відповідальні батьки.
З чого вони зроблені
Відомий сексолог і соціолог, академік РАН, професор Ігор Кон у своїй новій книзі «Хлопчик - батько чоловіка» говорить про те, що багато в чому хлопчики - «забуті діти», слабка ланка сучасного виховання.
Детально аналізуючи всі сторони хлоп'ячої життя, занурюючись в історію, в традиції виховання чоловіків у різних культурах, Ігор Кон розповідає батькам, вихователям, дружинам і подругам про те, «з чого зроблені хлопчики.
Чому хлопчики заслуговують набагато більше серйозної уваги, ніж вони мають сьогодні? Автор наводить дані дослідження канадських фахівців з молодіжних проблем. При тому, що Канада - одна з найбільш благополучних країн, виявилося, що:
• хлопчики відповідальні за 90% правопорушень, пов'язаних з алкоголем і наркотиками;
• четверо з п'яти підозрюваних у скоєнні злочинів неповнолітніх - хлопчики.
Частково ці проблеми обумовлені самою природою хлопчиків, їх прагненням до ризику і пригодам, але почасти - неправильними уявленнями батьків про те, як треба виховувати хлопчиків і чому вчити. Наприклад, багато хто не надають значення тому, чи вміє син проявляти емоції. Навпаки, хлопчиків всіляко вчать ховати свої образи і сльози всередині.
«Згідно звичним стереотипам, - говорить Ігор Кон, - чоловік повинен бути витриманим, врівноваженим, неупередженим; на відміну від жінки, він не може дозволити собі покапризувати і поплакати. Тому розвиток емоційних реакцій, які не відповідають цим установкам, активно придушується. У більшості культур, як сучасних, так і давніх, плач жорстко обмежений віковими («Не плач, ти вже дорослий!") Та гендерними ролями («Що ти плачеш, як дівчисько!») »
Але сучасні дослідження доводять, що емоційність тісно пов'язана з інтелектом.Крім всім відомого IQ існує емоційний інтелект (ЕІ), від якого багато в чому залежить життєва успішність людини, включаючи його професійний і кар'єрний ріст. Емоційний інтелект - це здатність людини розуміти і відчувати емоції - як свої, так і чужі, а також можливість керувати ними.
Сьогодні психологи сходяться в тому, що емоційна закритість хлопчиків призводить до психологічних проблем у них. Найгостріше ці проблеми стоять у підлітків, яким емоційна німота ускладнює саморозкриття і спілкування з однолітками. Прагнення завжди і всюди виступати з позиції сили - одна з причин культури насильства, наркозалежності та невмотивованої підліткової жорстокості. Для того щоб уникнути подібних проблем, радить професор Кон, треба з самого раннього віку вчити хлопчиків розпізнавати і виражати свої почуття. Наприклад, сказати синові: «Ти виглядаєш сумним» або «Мені здається, ти чимось розчарований». Проста фраза «Я злякався, а ти?» Може полегшити хлопчикові вираження власних почуттів.Потрібно більше слухати дитини і розвивати його емоційний словник, особливо в тому, що стосується таких емоцій, як страх і тривога.
Головні помилки
«Чому потрібно навчати дітей, - пише Ігор Кон, - знають панове начальники, а як це робити - знають професора педагогіки ... Соціологи ж, виходячи зі стану світу, в якому сучасним хлопчикам доведеться жити, краще знають, як хлопчиків виховувати не слід.
Тому я наважуюся запропонувати батькам кілька порад.
1. Не робіть з хлопчика «справжнього чоловіка». Всі справжні чоловіки різні, підроблені чоловіки - тільки ті, які прикидаються «справжніми». Андрій Дмитрович Сахаров так само мало схожий на Арнольда Шварценеггера, як Кармен на матір-героїню. Допоможіть своєму хлопчикові вибрати той варіант маскулінності, який йому ближче і в якому він виявиться успішнішим ...
2. Не виховуйте з нього воїна і захисника вітчизни. Історичні долі сучасного світу, частиною якого є Росія, вирішуються не на полях битв, а в сфері науково-технічних і культурних досягнень. Якщо ваш хлопчик виросте достойною людиною і громадянином, який вміє відстоювати свої права і виконувати пов'язані з ними обов'язки, він впорається і з захистом вітчизни. Якщо ж він звикне бачити колом ворогів і вирішувати всі суперечки з позиції сили, нічого, крім неприємностей, йому в житті не світить.
3. Не виховуйте їх мисливцем, ця професія давно вже вийшла з моди. Мало не половина всіх видів тварин занесено до Червоної Книги, а мисливці на людей рано чи пізно опиняються на лаві підсудних Гаагського трибуналу ...
4. Не вчіть його відрізнятися від жінок. По-перше, він і так від них відрізняється. По-друге, «не бути дівчиськом» його обов'язково і жорстко, навіть всупереч нашій волі, навчать однолітки. Навіщо вам співати в цій гучній, але безголосим хорі? Батьки унікальні і повинні бути солістами.
5. Не вчіть хлопчика ... ставитися до жінки з позиції сили. Бути лицарем красиво, але, якщо ваш хлопчик виявиться у відносинах з жінкою не ведучим, а веденим або зіткнеться з недобросовісною конкуренцією з її боку, це стане для нього травмою.Розумніше бачити в «жінці взагалі» рівноправного партнера і потенційного друга, а відносини з конкретними дівчатками і жінками вибудовувати індивідуально.
6. Не намагайтеся формувати сина за власним образом і подобою. Це не вдалося навіть Господу Богу, улюблене творіння якого часто виглядає злий карикатурою на Його задум. Для батьків набагато більш важливе завдання - допомогти хлопчикові стати самим собою.
7. Не змушуйте хлопчика реалізовувати ваші нездійснені мрії та ілюзії. Ви не знаєте, які чорти вартують стежку, з якою ви колись згорнули, і чи існує вона взагалі ...
8. Не намагайтеся зображати з себе суворого батька чи ласкаву матір, якщо ці риси вам невластиві. По-перше, обдурити дитину неможливо. По-друге, на нього впливає не абстрактна «полоролевая модель», а індивідуальні властивості батька, його моральний приклад, то, як він до сина відноситься.
9. Не вірте психологам, які стверджують, що в неповних сім'ях виростають неповноцінні хлопчики. Це твердження фактично неправильне, але діє як самореалізується прогноз. «Неповні сім'ї» - не ті, в яких немає батька чи матері, а ті, де бракує батьківської любові.
10. Не намагайтеся замінити синові суспільство однолітків, уникайте конфронтації з хлоп'ячої середовищем, навіть якщо вона вам не подобається. Єдине, що ви можете і повинні зробити, - це пом'якшити пов'язані з нею неминучі травми і труднощі. Проти «поганих товаришів» найкраще допомагає довірча атмосфера в сім'ї.
11. Не зловживайте заборонами і, по можливості, уникайте конфронтації з хлопчиком.Якщо на вашому боці сила, то на його боці - час. Короткостроковий виграш може легко обернутися довгостроковим поразкою. А якщо ви зламаєте його волю, в програші виявляться обидві сторони.
12. Ніколи не застосовуйте тілесних покарань. Той, хто б'є дитину, демонструє не силу, а слабкість. Ілюзорний педагогічний ефект повністю перекривається довгостроковим відчуженням і неприязню.
13. Не намагайтеся нав'язати синові певний рід занять і професію. До того часу, коли він буде робити свій відповідальний вибір, ваші переваги можуть морально і соціально застаріти. Єдиний шлях - з раннього дитинства збагачувати інтереси дитини, щоб у нього був як можна більш широкий вибір варіантів і можливостей.
14. Не дуже сподівайтеся на досвід предків. Ми погано знаємо реальну історію повсякденності, нормативні приписи та педагогічні практики один з одним ніколи і ніде не збігалися. Крім того, змінилися умови життя, а деякі методи виховання, які раніше вважалися корисними (та ж порка), сьогодні неприйнятні й неефективні.
Немає коментарів:
Дописати коментар