Цьогоріч виповнюється 390 років від дня народження Марусі Чурай, напівлегендарної української народної співачкита поетеси.
Доля Марусі Чурай хвилювала багатьох митців кінця ХХ століття, її образ став однією з драматичних сторінок української історії часів Козаччини. Українська письменниця Ольга Кобилянська написала повість «У неділю рано зілля копала». Історичний роман у віршах видатної поетеси XX ст. Ліни Костенко «Маруся Чурай» було відзначено Шевченківською премією.
Трагічна тема зрадливого коханого знайшла своє відображення у баладах Левка Боровиковського («Чарівниця») та Степана Руданського(«Розмай») Про авторку пісень йдеться в поемі Бориса Олійника «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)», у повісті Валентина Чемериса «Засвіт встали козаченьки», у драматичній поемі Івана Хоменка «Марина Чурай». Яскраве втілення образу легендарної дівчини можна побачити і в українській драматургії: «Маруся Чураївна» Володимира Cамійленка, «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Михайла Старицького (екранізований режисером Ростиславом Синько у 1978 році).
До теми легендарного життя Марусі Чурай долучилася і одеситка, культуролог, літератор, дослідник, член НСЖУ Тетяна Ананченко. У своїй книзі «України часточка в мені», досліджується культурологічний простір світового українства, маловідомі та призабуті сторінки й постаті української літератури, авторка вмістила і матеріал «Дівчина з легенди: Маруся Чурай».
Немає коментарів:
Дописати коментар