На балу
На якомусь балу Шевченко розговорився з одним із служників і, захопившись, не помітив, як до нього підійшов сам канцлер, звичайно, із свитою. Підійшов та й каже:
- Цікаво, про що бреше цей піїта? Шевченко схилив голову і голосно відповів: - Говорю про доброту царя-батюшки і про вашу далекозіркість, ясновельможний пане... Краще посередині Помер якийсь міністр. Скрізь велись теревені про майбутні похорони і, чи буде на похоронах цар-батюшка. А коли буде, то де йтиме: перед труною небіжчика чи за нею. Спитали про це у Шевченка. - Краще всього, - була відповідь, - щоб цар-батюшка опинився якраз посередині... Навколо смерті Якось Тарас Григорович у розмові із задушевним другом зізнався, що бажає царю-душителю ще трошки пожити. -Як це так? Ненавидиш і бажаєш життя? – здивувався друг -Що ж тут незрозумілого? – перепитав Шевченко. – Якщо цар, дай Боже, здохне, то я теж не стримаюсь і помру від радощів... Різні суждення Поліцмейстер до Шевченка: - Ну хто читає твою мазанину? Навіть наш цар-батюшка не розуміє опуси, які ти звеш віршами... - Тож мені байдуже, хоча й не дивує, - відповів незламний Кобзар. - Мене здивувало б, якби цар та й зрозумів мої вірші... Проте, я кинув би писати, сам собі поламав би руки, щоб не писати, якби довідався, що мене не розуміє мій народ!
Немає коментарів:
Дописати коментар